	?
Лист на сайт
Стрічка новин (RSS)

Жарких М. І. Титул «великий князь» в історії.

Жарких М. І. Титул «великий князь» в історії. – К.: 2017 р. (Мережева публікація)

Мова видання: українська

Історичний період: 1797 – 1917 рр.

Отже, наш експрес-огляд еволюції титулу «великий князь» показує наступні етапи:

1. 11 – 12 ст. – почесний епітет;

2. кін. 12 – поч. 14 ст. – епізодичне вживання на позначення старшого князя в роді чи землі;

3. 2 чв. 14 – сер. 16 ст. – систематичне й обов’язкове вживання (як власне титулу) на позначення старшого в своєму роді й землі князя, зверхника удільних князів, політично незалежного володаря; тільки один великий князь у князівстві;

4. Початок (середина) 16 – кінець 18 ст. – зникнення титулу як самостійного і перетворення на атрибут царського (імператорського, королівського) титулу; титул великого князя підкреслював роль царя як управителя відповідного князівства; тільки один великий князь у всій державі;

5. 1797 – 1917 рр. – відновлення титулу як самостійного і поширення на всіх членів правлячого дому (багато великих князів і княгинь); одночасне позбавлення його будь-якого значення в адміністрації;

6. 1917 р. – до нашого часу. Ностальгічне вживання титулу представниками німецької династії Готторпів (яких часто, але безпідставно звуть «русскімі» та «Романовими»). «Великий князь» – предмет патріотичних тостів нечисленних представників російського монархізму. Початок самоприсвоєння титулу різними особами, які люблять бавитись в «історичні реліквії».

В цілому титул «великий князь» добре попрацював упродовж свого життєвого циклу й повністю заслужив на відставку «за выслугу лѣтъ».