НБУВ
Повна назва: Національна бібліотека України ім В. І. Вернадського
Утворена згідно указу гетьмана П. П. Скоропадського від 2 серпня 1918 р. як Національна бібліотека Української Держави.
В 1919 – 1934 рр. мала назву «Всенародна бібліотека України».
В 1934 р. передана у відання Академії наук УРСР і перейменована на Бібліотеку АН УРСР.
В 1948 – 1965 рр. мала назву «Державна публічна бібліотека УРСР».
Від 1965 р. мала назву «Центральна наукова бібліотека АН УРСР» (НБУВ), в 1988 р. їй надано ім’я В. І. Вернадського.
Від 1996 р. бібліотека має сучасний статус і назву – «Національна бібліотека України ім В. І. Вернадського».
Офіційний сайт бібліотеки:
Довідка про бібліотеку:
Основний будинок бібліотеки знаходиться в Києві на ; частина відділів працює на .
Бібліографічні записи (4051 – 4060 / 20379)
Сортування списку: автор, назва твору, А – Я
[Бобак О.] De jure patronatus supremi quoad ecclesiam ruthenicam in Hungaria. – Romae: 1943. – 102 p.
[Бобжинський М.] Jan Długosz, jego życie i stanowisko w pismiennictwe. – Kraków: 1893.
[Бобильова С. Й.] Очерки истории немцев и меннонитов юга Украины: кон. 18 – 1 пол.19 в. – Днепропетровск: Арт-пресс, 1999 г. – 231 с.
[Бобкова В. С.] Героїчний епос і сучасна українська література. – «Історичний епос східних слов’ян», К., вид.АН УРСР, 1958 р., с. 203 – 206.
[Боборикін В. Є.] Збірник лекцій з історії української філософії: навчальний посібник. – Мк.: 1999 р. – 58 с.
[Бобринський О. О.] Об одной из фресок лестницы Киево-Софийского собора. – ЗРАО, 1890 г., т. 4, № 2, с. 81 – 92.
[Бобров А. Ф.] Клад западноевропейских монет 16 в. из с.Бол.Дидушичи Львовской обл. – Нумизматика и сфрагистика, 1968 г., т. 3, с. 185 – 190.
[Бобрович Ю. Н.] Historya panowania Jana Kazimierza. – Poznań: 1859, t. 1 = 369 s.; t. 2 = 314 s.; t. 3 = 250 s.
[Бобровников О. О.] О монгольских подписях на русских актах. – Известия археологического общества, 1861 г., т. 3, с. 19 – 23.
[Бобровський П. Й.] Противодействие базилианского ордена стремлению белого духовенства к реформам русской греко-униатской церкви. – Вильно: 1889 г.